Облаштування свердловини своїми руками

Облаштування свердловини дозволяє вирішити проблему подачі води на ділянках, де відсутня централізована каналізаційна система. Більшою мірою це необхідно на дачі. Цей спосіб відкриває широкі можливості: організація поливу насаджень, подача води в душ, наповнення басейну, миття посуду, приготування їжі. Важливим є й факт деякої економії на витратах з оплати рахунків за воду.

Можливі варіанти свердловин

Вибір найбільш підходящої конструкції обумовлюється тим, в якій місцевості планується вести буріння. Однак на заміських ділянках можна влаштувати лише два наступні види:

  • на пісок;
  • на вапняк.

Перші з названих варіантів ще називаються піщаними, а другі – артезіанськими. Як можна зрозуміти з визначень, водоносні шари обох конструкцій будуть містити в собі пласти відповідних порід: або піску, або вапняку. Крім цього, облаштування свердловини на воду в кожному випадку ведеться на різній глибині: піщані конструкції досягають 50 м, артезіанські доходять до 200 м. З цього ясно, що більш реальним є самостійне буріння першого варіанту – на пісок.

Використовуване обладнання

Обустройство скважины своими руками

Потрібно відразу обумовити, що при самостійному бурінні не слід переходити межу, рівну 25 м глибини, так як обладнання для свердловини не настільки функціонально. Облаштування проводиться за допомогою спорудженої своїми руками триноги. Її можна виготовити з металевих труб або дерев’яних брусів. Основний робочий інструмент – бурова колонка, що складається з декількох штанг, з’єднаних між собою з допомогою муфт. Якщо планується неглибока свердловина, то цілком достатньо лише однієї бурової колонки. Для конструкцій більш серйозних вже використовуються триноги, а ще підйомник бурової колонки.

Конструкція триноги досить проста: крім трьох опор, з’єднаних між собою шворнем, використовується лебідка. Її кріплять до двох опорах з трьох наявних. Безпосередньо сам процес буріння, тобто порушення цілісності ґрунтів, проводиться за допомогою спеціальної голівки. Цей елемент з’єднується з бурової колонкою з допомогою різьбового перехідника.

Послідовність дій при бурінні

В якості основних матеріалів використовуються:

  • обсадна труба;
  • дошки для облаштування шурфу;
  • металева сітка, яка застосовується в якості фільтра.

Початковий етап полягає в підготовці шурфу. Ця споруда до 2 м глибиною (для свердловини на пісок), що запобігає осипання верхнього шару грунту. Стінки шурфу і дно захищаються дошками, товщина яких не повинна бути менше 5 см. Після цього укладається верхній настил. Процес буріння зводиться до наступних дій:

Цікаве по темі:  Аліссум (Alyssum): різновиди та догляд

Обустройство скважины своими руками

  1. Встановлюється тринога.
  2. Знімається верхній настил, центральної точки дна шурфу свердлиться отвір достатнього розміру, щоб змогла пройти голівка і з’єднувальні муфти.
  3. У верхньому настилі робиться отвір такого ж діаметру. Слід знати, що якість буріння безпосередньо залежить від точності вертикалі, утвореної двома просвердленими отворами.
  4. Крізь отвори пропускається штанга бурової колонки. По мірі збільшення глибини її довжина повинна зростати.
  5. Роботи ведуться поетапно: після занурення бура на рівень 70 см конструкція піднімається разом з породою. І далі ці дії повторюються.
  6. Якщо грунт нещільний, використовується обсадна труба. Як правило, її діаметр дещо більше, ніж аналогічний параметр штанги, а це ускладнює просування труби вниз по отвору. Іноді потрібно кувалда, щоб втопити її на глибину.
  7. Після досягнення водоносного шару свердловина прочищається спеціальною насадкою.
  8. Встановлюється фільтруючий елемент на дно конструкції. Найчастіше це металева решітка, з її допомогою затримуються механічні домішки.

Стіни шурфу демонтуються, після чого можна виконати зворотну засипку. Але щоб закінчити облаштування свердловини своїми руками, слід встановити насосне обладнання.

Що таке кесон і чи потрібен він?

Кесон дозволяє підвищити ефективність експлуатації свердловини, виключаючи ризик потрапляння грунтових вод та каналізації в систему водопостачання будинку. Встановлюється цей вузол на певній глибині, як правило, нижче рівня промерзання грунту, що відповідає 2 м. Крім того, крім захисту від попадання ґрунтових вод кесон виконує ще й функцію утеплення оголовка свердловини при експлуатації в умовах мінусових температур.

Відповідно, якщо немає бажання додатково витрачатися на встановлення такої споруди, то в майбутньому не буде і гарантії якості води, яка надходить зі свердловини. А значить, кращим рішенням є установка кесона. В якості менш дорогого варіанта можна вибрати самостійний монтаж, а найбільш поширений матеріал при цьому – метал. Але перед установкою важливо гідроізолювати конструкцію, так як цей матеріал не переносить тривалого контакту з водою. Крім того, сьогодні пропонуються вже готові кесони, виконані з пластику. Головний мінус – невисокий рівень надійності.

Цікаве по темі:  Гамак своїми руками

Установка кесона

Обустройство скважины своими руками

Коли стоїть питання, як облаштувати свердловину, використовуючи кесон, незалежно від того, з якого матеріалу виконана конструкція, слід дотримуватися такої інструкції:

  • готується котлован, діаметр якого повинен бути більше, ніж аналогічний параметр кесона, приблизно на 30 см, а глибина ями визначається виходячи з розрахунків, щоб в результаті після установки даної конструкції верхня кромка височіла над рівнем ґрунту приблизно на 15 см, такі заходи дозволяють уникнути затоплення ємності в майбутньому;
  • на дні кесона слід закріпити гільзу, для чого на підставі робиться отвір відповідного розміру, діаметр гільзи повинен перевершувати аналогічний параметр обсадної труби свердловини, а її довжина становить 10-15 см;
  • вибирається відповідне місце на стінці ємності, і приварюються ніпелі для підключення водопровідних труб у подальшому;
  • потім кесон опускається на дно котловану за умови попередньої обрізки обсадної труби до потрібного рівня;
  • на останньому етапі виконується зворотна засипка споруди.

Облаштування свердловини буде дещо різнитися у разі використання кесонів з різних матеріалів (пластик, бетон, метал). Виходячи з цього підбирається потрібний інструмент. Це може бути:

  • зварювальний апарат;
  • паяльник для роботи з полімерними матеріалами;
  • різак по металу.

Важливим нюансом на даному етапі є контроль якості гідроізоляції кесона, виконаного з металу.

З зовнішньої сторони він захищається вологостійким матеріалом, який може пошкодитися на етапі занурення ємності в котлован.

Вибір насосного обладнання

Без правильно підібраного агрегату неможлива ефективна робота свердловини, навіть якщо її облаштування було виконано без помилок. Перед покупкою насоса важливо звернути увагу на наступні дані і параметри:

  • продуктивність пристрою або швидкість роботи насоса, завдяки чому з’являється можливість дізнатися, яку кількість води обладнання буде піднімати з дна свердловини в хвилину або у добу;
  • глибина джерела повинна відповідати параметрам агрегату;
  • діаметр обсадної труби;
  • дебіт свердловини, цей параметр розраховується наступним чином: визначається час спустошення джерела, а також період, протягом якого відбувається його наповнення, потім друге з отриманих значень слід розділити на перше, результатом буде приблизний дебіт;
  • потужність апарату;
  • тип (поверхневий, занурювальний, полупогружной).
Цікаве по темі:  Зона відпочинку на дачі: ідеї, дизайн та оформлення

Коли підбирається насос, занурений виконання є найбільш кращим, так як відрізняється більшою ефективністю. Поверхневі агрегати підходять для свердловин невеликої глибини. Як раз в цьому випадку застосування кесона є необхідним заходом, оскільки дозволяє убезпечити насосне обладнання, що розташоване поза свердловини, від замерзання в холодну пору року.

Нюанси монтажу агрегату заглибного

Для установки потрібно:

  • водопровідна труба;
  • сталевий трос;
  • живильний кабель.

Послідовність дій при встановленні обладнання:

  • очищення свердловини до тих пір, поки не буде надходити чиста вода;
  • насос заглибного типу розташовується не на самому дні, а на деякій відстані від нього (до 1 м), при цьому пристрій має повністю покриватися водою;
  • виконується підключення пластикової водопровідної труби і живлячого кабелю;
  • насос опускається в свердловину з допомогою троса з сталі;
  • монтується пускозахисний обладнання і встановлюється зворотний клапан.

Якщо необхідно забезпечити безперебійну подачу води із свердловини, то для таких цілей використовується гідроакумулятор. Його зазвичай встановлюють в кесоні або в підвальному приміщенні будинку. В результаті вода подається не прямо зі свердловини, а через ємність гідроакумулятора.

Таким чином, своїми руками виконати пристрій свердловини цілком можна, однак роботи такого роду займуть певну кількість часу і сил. Самостійне виготовлення (спорудження, встановлення обладнання тощо) помітно заощадить бюджет, от тільки необхідно уникати помилок при облаштуванні свердловини, так як виправити ситуацію з неефективним джерелом зможуть тільки професіонали. А це потребуватиме додаткових витрат. Ось чому братися за роботу, спираючись на власні сили, слід лише при наявності досвіду в будівництві.